Гарячі теми:

ЩОДЕННИК 2 липня

02 липня, 00:00

Уявімо картинку: сліпучого літнього дня, саме по обіді, назустріч одне одному рухаються жінка в легкому білому одязі й так само біле авто (як каже мій колега, з «породистих»). На перехресті вони зустрічаються: жінка саме навпроти віконця водія. Водій ТАК усміхається і каже: «Вас підвезти?» Жінка відповідає: «Дякую, але я дуже поспішаю»... Уся картинка. Готовий анекдот англійського зразка — за стилем викладу і суто наш — за ситуацією.

Адже в момент розмови, яка тривала насправді лише мить, у голові жінки прокрутився цілий смисловий ланцюжок: швидше добігти до метро, а там ускочити в автобус та встигнути забрати дитину із садка, бо знов остання в групі залишиться, а ще ж речі із шафки позабирати, передивитися, із вихователькою хоч кількома словами перекинутись... А тут цей водій, пояснюй йому потім довго й нудно, що «я не такая, да вы неправильно поняли, давайте я лучше заплачу», і ще добре, коли цим обійдеться, та й що там у кишені — краще черешень дитині купити. І головне — це прокляте відчуття провини, мовляв, сама винна, дала привід...

Привчило нас життя відчувати різницю між водієм «породистої» машини і лицарем на баскім чистокровнім коні. А шкода.

Author

Олена Цукрова

Випуск газети №:

№123, (1998)

Рубрика

Панорама «Дня»