ЩОДЕННИК

Я зустрів знайомого. На вигляд незвично тверезого й здорового. Справи, мабуть, ідуть дуже погано.

Але він сказав:

— Знаєш, тиждень тому з ужгородського П'яного базару я йшов додому й похитувався. Потім упав спиною на щебінь — і побачив зірки. Маленькі такі, дівчатками золотими танцювали вгорі, але дивилися на мене з докором, і голоси їхні тонкі чулися: «Ображаєш, старий!.. Ніколи нас не помічаєш...» Я довго-довго лежав і дивився. Потім побачив — «лунохід» їде, що права охороняє, встав і пішов додому... Відтоді пити не хочеться, хоч убий.

Пощастило ж йому так вдало впасти на спину.