ЩОДЕННИК

В останню неділю літа я прогулювався по житомирському гідропарку на березі Тетерева, улюбленому місцю відпочинку городян. Було тихо, тепло й сухо. Тільки легенький вітерець ледь колихав гілки плакучих верб і наганяв зморшки на дзеркальну поверхню води. Поодинокі плавці своїми тілами розрізали й розплескували їх, та невдовзі вони знову з'являлися, щоб продовжити свій грайливий біг по воді. Дехто (таких теж було небагато) у річку не ліз, а лише підставляв спини й животи під проміння лагідного, вже майже осіннього сонця. А ось пенсіонерів було значно більше — вони невеликими групами чинно походжали алеями, або вели на лавках свої нескінченні бесіди про життя, здоров'я, ціни, вибори... Літо скінчилось, а шкода.