ЩОДЕННИК 21 жовтня

Одного разу зателефонував мій знайомий і, як усі порядні люди, насамперед запитав про головне — розумне, добре й вічне. Про педагогіку. Як будь-який шахрай (а іншим тут бути неможливо) незалежної України, я йому відповів не зовсім прямо, але прямо вийшов на ідею й поїхав вивчати проблему у глибинку. Паралельно заготовляючи продукти. Як по-цезарському звикли всі людино-бомжі (нова популяція кентаврів у нашій дивній країні). В глибинці дружина вчителя Д. сказала мені, киваючи у бік заступника директора школи:

— Петро знову їде на місяць будувати на Хмельниччині корівник. Приїжджай! Поїси нормально, а для газети твоєї я сама розкажу багато чого. Навіть більше, ніж треба.

Я почав їй ставити різні навідні запитання про церкву, про душу, Бога, про гріх зрештою ... Але вони розбивалися об стіну нерозуміння.

«Який там гріх, якщо у школі нічого не платять, а заступник директора Петро десь далеко будує корівники або гімназії?»

№201 21.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»