ЩОДЕННИК

— У мене стільки рукописів поезії, прози, філософії, — говорить мій знайомий Олександр. — Життя затягує... А мені вже 50. Коли їх видавати?

Якось він, перебуваючи під гіпнотичним впливом «зеленого змія», показав мені свій діловий щоденник. Там були розписані та згруповані за фахом сотні його знайомих — інженерів, учителів, професорсько-викладацького складу, тренерів, харчовиків, продавців і т. д. Була графа з їхніми робочими та домашніми телефонами, а поряд — телефони бухгалтерій.

— А це ж навіщо? — запитую.

— Щоб контролювати, коли їм зарплату дають.

— ?

— У цей день, — гордо продовжив він, — я їх зовсім випадково зустрічаю. І так увесь рік охоплений — я кожен день ситий і п'яний без жодної роботи. Хай придурки копають ями і вирощують тютюн. Ой! — скрикнув він, глянувши у свій записник, зателефонував, заусміхався і побіг на якусь гулянку... Геній національного менталітету!