ЩОДЕННИК

Почуття провини, комплекс винуватості... У мене це часто буває. Начебто і «не винна я», а щось гризе й мучить. Ось якби відразу звернула увагу, поговорила, допомогла — дивись, і не сталася б неприємність.

Загалом, інтелігентські штучки, як говорить мій знайомий.

І раптом повідомлення про відставку мера Мінська після трагедії в підземці. Точніше, трагічної випадковості, до якої мер прямого відношення, звичайно ж, не має.

А ось бачиш, людина взяла й пішла з роботи, тому що це не просто робота, це влада. А вона відповідальна за все, чим керує, нагадав мінський мер.

Вчасно нагадав. Може тепер наші керівні мужі іншими очима подивляться на плоди трудів своїх. Жахнуться бідняцтва й безвиході ввіреної їм країни, посиплять голову попелом і скажуть:

— Все. Йду. Бо за справами моїми спізнали мене, за що й відплатиться мені, як сказано в Біблії...