ЩОДЕННИК

Сидимо, святкуємо день народження Ірени. Раптом товариш рвучко повертається до мене: «Слухай, Миколо, я винайшов спосіб, як швидко розбагатіти». «Ну і?» — цікавлюся ліниво. «Потрібно поселитися край океану, в тихій бухточці, куди штормами і тайфунами викидає тисячі закоркованих пляшок із записками, закликами про допомогу». «Ну і?» «Усі ці пляшки потрібно щоденно визбирувати і оптом здавати». «А як же записки з воланнями про допомогу?» «Нехай залишаються в пляшках, бо кому вони сьогодні потрібні, ці крики гинучих і наївних істот?»

Страшно, але він має рацію, адже кількість тих, хто кидає закорковані пляшки в океан та вірить у їхню чудодійну силу, сьогодні набагато більша, аніж кількість тих, хто готовий прийти на допомогу.