ЩОДЕННИК

Я довго був бідним.

І при цьому навіть не розумів, що я такий. Бідним себе важче зрозуміти, ніж заможним...

Згодом я вирішив стати заможним. Для цього потрібно було мало — навести лад у своєму минулому житті. Вона віддзеркалилась у багатьох дивних фотознімках. Я дивився на них і очам своїм не вірив, що такими обхідними шляхами йшов раніше до багатства. Я був раніше настільки не правий, що фотографії під моїм поглядом плавилися, а близькі фігури на них набирали далеких обрисів.

До багатства зараз лишається крок — розставити старі фотознімки в нові альбоми. Та я чомусь його не роблю, заходжу в чергову найману квартиру, з провиною та жахом дивлюся на лики минулого, розсіяні на підлозі, і не можу нічого з ними вдіяти. Хоча фото є. Рідні. Справжні... І альбоми імпортні є... А от Батьківщина їх об’єднати не може, немає її поки що... А що моє життя без Батьківщини? Чи має сенс його впорядковувати?