ЩОДЕННИК

31 березня

Ще у XVII сторіччі чужинці, які подорожували Україною, писали: «У цього народу тільки чотири лайливі слова — свиня, собака, чорт і дідько...» Нині доктор філологічних наук, професор Леся Ставицька у книжці «Українська мова без табу. Словник нецензурної лексики та її відповідників» подає близько 3200 слів українського жаргонного слововживання. Ця книга може «похвалитися» підвищеним читацьким інтересом. Адже свідомість багатьох людей є невід’ємною від смаженого та перченого слівця. Особливо цими словами грішить молоде покоління.

Звідки це у нас?! Звичайно, відповідь може бути такою: сучасна література не обходиться без «масного» слова (Лесь Подерев’янський, Любко Дереш); герої різних серіалів спілкуються таким чином («Бандитський Петербург», «Кріт» тощо); сучасна молодіжна реперська музика й таке інше. Засоби масової інформації, віддзеркалюючи нашу дійсність, теж іноді не обходяться без лайливих слів. На жаль, така лексика навіть не ріже слух. У нашому суспільному безладі ми втратили здатність помічати словесне сміття.

Але, уявімо, що наші батьки, кохана людина, друзі й навіть майбутні діти звертаються до нас, використовуючи нецензурну лексику. Жахлива ситуація! Але, якщо не зупинитися, — це наше найближче майбутнє!

Пам’ятаймо слова Вольтера про те, що чудова думка втрачає свою майстерність, коли вона погано висвітлена.