ЩОДЕННИК

Обідній тролейбус не так набитий як ранковий. Середина напівпорожня, а на задній площадці з’юрмилися ті, хто бажає покуштувати домашнього супчику чи картопельки, які неабияк набридли, проте зберігають видимість цілісності сімейного бюджету.

Боязкі прохання окремих пасажирів пройти вперед залишаються без відповіді. А один із тих, хто міг би це зробити, оскільки стоїть якраз посередині, вхопився за поручні з двох боків і з такою хитрістю поглядає на народ.

— Душитеся, бісові діти? Душіться, душіться...

Так само, як наші правителі. І вперед не пройду, і вас не пропущу.

Ось такий менталітет. Стоп, а може він у нас від іншого кореня. У тому значенні, що якби стояв біля кожного товариш «при виконанні», дивися, й рухалися б.

Тільки де їх напасешся на всіх.

Так, немає на нас хорошого мент-алітету.