ЩОДЕННИК 22 серпня
22 серпня, 00:00
Я приїхав в один із наших скромних провінційних газонафтовидобувних
районів. Місцевий симпатичний колега-журналіст (йому вже літ за п’ятдесят,
але він старий невиправний ідеаліст, прізвище його, ну, скажімо, Йожиков),
– так от, цей Йожиков зустрів мене з відкритими обіймами: «Ну, нарешті.
Ми разом із тобою скрутимо в баранячий ріг тутешню нафтогазову мафію!»
Я його вперше бачив, однак це він мені сказав цілком серйозно, цей смішний
і простодушний чоловік. Я промовчав поки що. Пішли ми до нього додому,
а там, бачу, в туалеті лампочки нема. «Нічого, – каже старий ідеаліст,
– ти відчини двері, і тобі з коридору світло падатиме!» Що ж, нехай і так.
Прощалися ми друзями. Але я не втримався і сказав йому: «Знаєш, Йожиков,
ти спершу вкрути лампочку в туалеті, а потім уже ми з тобою візьмемося
за мафію...»
