ЩОДЕННИК

23 березня

Минулої суботи ми з друзями були в Чернігові, вирішивши відсвяткувати два дні народження, за бажанням іменинників, саме там. Я й сама обожнюю Чернігів, частенько там буваю, тому очікувала лише позитивних емоцій від прогулянки містом у чудовій компанії. Спочатку так і було: класна погода, хороша зустріч... Ми вирушили в парк, відомий більше як «Вал», хто — вкотре, хто — вперше. А коли повертались, ледь перейшли дорогу й ступили на тротуар, прямо перед нами, просто на голову літній жінці, впала багатокілограмова льодово-сніжна брила... Одразу викликали «Швидку», перехожі вголос обурювались тим, що ніхто не слідкує за прибиранням снігу з дахів. А тим часом з дверей цього будинку вийшла жіночка (вахтерка? працівниця?) з літровою напівпорожньою пляшкою пива і, спокійнісінько, переступивши через калюжу крові, не звертаючи уваги на натовп, переставила дві дерев’яні планки з червоною стрічкою... перед жертвою нещасного випадку. Мовляв, сама винна, йшла не там, де треба, ось і стрічка-пересторога є... У мене до сих пір не вистачає слів — а декому не вистачає совісті.