ЩОДЕННИК

10 березня

Після восьми сезонів «Зачарованих», котрі було переглянуто з рекордно-космічною швидкістю — 170 серій за два місяці, я, «підсівши» на серіали, вирішила знайти ще щось. Телевізійні «жвачки» на кшталт різноманітних «Розбитих сердець», «Уз кохання» (чи що там обирають сучасні «відчайдушні домогосподарки») мене категорично не влаштовували. Фантастичні «десантно-зорельотно-лазерні» саги я давно переросла — кому цікаві стандартні набори комп’ютерних спецефектів... По довгих роздумах і пошуках натрапила на «Теорію обману» («Lie to me») і зрозуміла, що наступні 20 років свого життя присвячу, наслідуючи головного героя, вивченню людських емоцій. Мене вразило, як можна за кожним мікровиразом обличчя, за порухом брови чи необережним жестом читати думки, як відкриту книгу. Стала помічати й за собою — спілкуючись з людиною, підозріло уважно слідкую за нею, «ловлю» те, що залишається «між рядками».

Подумала: цікаво було б, «озброївшись» досвідом доктора Лайтмана, подивитись політичні телепередачі — скільки дізналися б нового!