ЩОДЕННИК

10 листопада

Вірус, який буреносно увірвався в життя людей Західної України, приніс із собою неспокій, який породив страх. Відчутно, що якась невидима сила стримує повсякденний ритм людського життя: напівпорожні кав’ярні, незвично-спокійна напроти Оперного, в центрі міста, «стометрівка», принишклі львівські вулиці, яким бракує людського руху, в студенських аудиторіях панує тиша... Деякі львів’яни покидають місто, тому досить людно, навіть дещо незвично, для цієї осінньої пори, на приміському вокзалі — багато бажаючих виїхати в Карпати, та на автостанції-2, де «ідуть» автобуси в більшість районних напрямків Львівської області. Деякі пенсіонери-військовослужбовці (котрих багато в будинку), не ховаючи себе, за розкладом, як завжди, виходять на осінню прогулянку та розмову. І лише відсутність дитячого галасу на майданчиках, черги під аптечними кіосками, чимало перехожих, в основному жінки, зі щільно закритими, аж до очей, светрами на обличчях, та карети «швидких», що приїжджають за викликами, і таксі, які допомагають медикам, — нагадують про вірусну небезпеку, що увірвалася в наше життя. Щоб якось себе відволікти, завітала в мистецький центр «Дзиѓа» де звернула увагу на своєрідне запрошення львівських літераторів: Спілка письменників України запрошує усіх бажаючих в неділю, 1 листопада, на літературний вечір-дискусію «З чим для вас асоціюється слово «смерть»?»

Але... чи доречно це?