Гарячі теми:

ЩОДЕННИК 3 вересня

03 вересня, 00:00

Ранок... Наближається схід сонця. Легкий подих вітерця. Немовби сама рожевоперса Еос у яскраво-шафранному вбранні злітає на ясніюче небо і ллє із золотої чаші на землю росу. Все навколо сповнюється ароматами, і Земля, що прокинулася зі сну, радісно вітає схід Сонця! І як «Кастальский ключ волною вдохновенья» струмує вода зі шланга двірнички...

— Порозводили собак!!!

... Хто це, навіщо?!

Та це ж двірничка — та сама, з «кастальским ключом». Чому вона кричить, на кого? Виявляється, на мене. Точніше, на нас із Чижиком, моїм чотириногим другом. Ми стоїмо неподалік і скромно насолоджуємося ранком. Чижик привітно вимахує хвостом.

— Порозводили собак!

Двірничка з мітлою загрозливо насувається на нас. Зараз змете живцем... Між іншим, «порозводила собак» вона, а не я: цей Чижик — уродженець найближчого звалища. Він тут бігав усе життя, тільки тепер на ньому повідець, а на іншому кінці повідця — я. І що, через це треба так кричати?

— Порозводили собак! — тим часом шириться округою.

Цей гвалт нарешті починає непокоїти сусідів. Просто неподобство — так репетувати в таку рань. Ось старенька на балконі другого поверху, зараз вона зробить зауваження цій галасливій персоні...

— А ви дайте, дайте їй мітлою! — слабким голосом радить «добра» старенька.

О sanсta simplicita! У віках не міняється твій вигляд!..

Та й узагалі нічого не міняється. І десять років тому, і сто, і тисячу, повинно бути... Все одне й те ж, одне й те ж: наїдуть, набудують, народять дітей, розведуть собак — і заважають, заважають, заважають працювати двірникам!

Author

Тетяна Бєлкіна

Випуск газети №:

№167, (1998)

Рубрика

Панорама «Дня»