ЩОДЕННИК

1 вересня

В останні дні серпня «без п’яти хвилин першокласниці» міряють банти й перевіряють портфелі, старшокласниці тайкома вкорочують спіднички шкільної форми, а студенти... А студенти взагалі рідко звертають увагу на такі дрібниці, як Перше вересня. Я, хоча й належу до останньої категорії, маю на цей день важливе завдання — поведу дитину до школи. Ні, я не молода матуся, як можна подумати (уявляю здивування друзів і знайомих, які це читають), а «дитина» — моя подружка Мілена. Свого часу, місяців за два до осені, настирлива Лена взяла «чесне піонерське» зі всієї нашої компанії, що (по можливості, звичайно) ми підемо з нею на «перший дзвінок» (ой, хвилиночку, «дев’ятий»). Не знаю, чи зважиться ще хтось прийти, але я слова дотримаюсь, та й скучила, якщо чесно, — за уроками, однокласниками, за бійками в коридорі, за «посадою» старости... За школою.

Згадую, як сама стояла вперше на святковій «лінійці», тримаючи букет розміром із колесо, і відмовлялась від подарунка всім «першоклашкам» — новенького «Букварика»: «Ні, дякую, у мене вдома є!»