ЩОДЕННИК

4 лютого

«Який я був недолугий, що не згодився об’єднатися з Петлюрою у боротьбі проти більшовиків». Фразу такого змісту років зо два тому я прочитала у якомусь джерелі й не надала їй серйозного значення, бо належала вона Несторові Махну. Хіба могли наштовхнути на серйозні роздуми слова людини, яка понад 90 років тому хоч і виступала проти поширення більшовизму на території України, але під прапором незрозумілого нам і досі анархізму? Десятиліттями у свідомість українців радянська влада вбивала думку про ущербність цього діяча, ім’я якого ми звикли сором’язливо обходити, адже той образ опереткового дурника з «совкових» кінофільмів — це всі знання більшості навіть національно свідомих українців про Махна. Аж ось, на щастя, в якості новорічно-різдвяного подарунка одержала від чоловіка диск з історичним серіалом «9 жизней Нестора Махно». Майже тиждень, за день по дві, а то й по три серії, переглядали ми правдиву оповідь про життя і боротьбу гуляйпольського самородка, яка відкрила очі на ті події і людей. І тепер я зовсім інакше сприймаю слова, сказані в 30-х роках Нестором Івановичем далеко від рідної землі, у Франції, смертельно хворим на сухоти, у принизливій самотині напівпідвальної кімнатки, де йому довелося повільно вмирати.