ЩОДЕННИК

15 січня

Я тримаю тебе за руку, переходячи дорогу. Не вірю своєму щастю. Не вірю нікому й нічому. Це просто. П’ю каву, слухаю Земфіру. Правлю своє життя, як газетну сторінку, акуратно виношу «на поля» життєві помилки, закреслюю цитати і поради. Живу сама — своїм розумом. Я не залежу від чиїхось указів чи постанов, я вільна...

Я — смішна... Тривожна, добра, засмучена. Я — чиясь радість (знати б, чия). Чиясь кохана, сестра, донька. Я проста, як ієрогліф, як питання в IQ-тесті, як пазл-картинка зоряного неба.

Люблю прокидатись і засинати під шелест дощу, малювати на склі сніжинки, а ще — просто люблю. І досі вірю в Діда Мороза, інакше життя моє було б надто дорослим...