ЩОДЕННИК

20 грудня

Особисто для мене найгіршим, що могло статися у віці «тим, кому до», був Новий рік без халявного кулька цукерок з роботи батьків. Хоча, завдяки маминому розумінню і співчуванню, я й донині першого січневого ранку під ялинкою знаходжу торбинку солодощів (купує, щоб дитя не плакало). Біля калорій же обов’язково має стояти-лежати-сидіти новорічний презент. Аби не обтяжувати свого Діда Мороза роздумами, я заздалегідь натякала йому про омріяний об’єкт бажань. У відповідь же слухала щорічно: ну, якщо Дідусь вважає, що ти поводилася цього року добре, думаю, він не обділить тебе увагою... А зараз це виглядає приблизно так:

— Хочу фен!

— Скільки коштує?

— Гривень із 200.

— Стільки нема, дорого.

— Скільки дасте, решту — докладу.

І що ви думаєте? Цей самий фен 1 січня я з неймовірною радістю знайду під ялинкою (який сюрприз!), поцілую маму й поцікавлюсь: «А до вас Д. М. приходив?».