ЩОДЕННИК

4 грудня

Про імена. Зазвичай, коли, знайомлячись, називаю своє ім’я, співбесідник «на автоматі» починає звертатись до мене «Марго»... Ні-ні, чудове ім’я, по-моєму, навіть звучить по-королівськи. Але мене чомусь бісить. У дитинстві деколи звали Маргошкою, але вреднючі однокласники швиденько переінакшили в Гармошку. Гармошкою я бути не хотіла. Ще пара оригіналів запропонували Гошу (по тій же аналогії з Маргошею). Я уявила, що тепер доведеться при знайомстві додавати: «Он же Гога, он же Жора»... Відмовилась. Друг Ромка натякає, мабуть, на мою схожість із рослинним жиром — я в нього «Маргарина». Маму в студентські роки називали Галка-Ворона (від імені Галина). А сестра «переміряла» усі можливі скорочення Анастасії: Ася, Стася, Натуся, Настя й т. ін. А ще, декілька років тому, на прохання назвати себе вона таємниче заявила, що її звуть, як головну героїню відомого серіалу (на той час ми плакали вечорами над «Бідною Настею»). Відгадка не забарилась. Зі страшенним здивуванням і недовірою новий знайомий вигукнув: «Невже Кармеліта?»...