ЩОДЕННИК

16 жовтня

Ось уже декілька днів моя інтуїція тримає мене в постійному тривожному напруженні. Переходячи дорогу, навіть із натовпом людей, насторожено озираюсь. (Чи не тому, що на другому курсі, мене, безтурботну, збила машина просто на пішохідному переході?) Лякають телефонні дзвінки... Хоча останні звістки та новини — лише хороші. Смішно, але й читаного-перечитаного Кінга гортаю не зі зверхньо-іронічною цікавістю, а зі справжнім завмиранням серця.Я пропустила в газетах попередження про магнітні бурі? Чи це знаменита Велика Осіння Депресія? А може, на мене впливає, як на перевертня, місяць у повні? Ситуація нагадує екзамен (це коли запитань більше, ніж відповідей).Хоча, є ще варіант: я, як лялька-вуду, є зменшеною копією України. Й усі ці політично-економічно-суспільні лихоманки, облишивши постійний «об’єкт», накинулись на мене, відбираючи спокій і сон. Втішає одне: якщо впораюсь із ними, отримаю «Героя України»... Або передчасно посивію.