ЩОДЕННИК

9 жовтня

На днях купила книжку Отфріда Пройслера — німецькі казки для малят. Продавець, мабуть, подумав, що це — подарунок моїм (гіпотетичним) дітям, ну, може, племінникам. Насправді ж двадцятирічна «тітонька» купила її для себе. Схожа книжка про маленьких водяників-привидів-чаклунок була в мене в дитинстві — зачитана «до дір», розмальована олівцями-фломастерами (це я її прикрашала, як ще можна висловити книжечці свою любов?). Потім, після рідних прибирань-перебирань вона десь загубилася...

Тепер, уже всоте перечитавши «Маленьку Бабу-Ягу», поглядаю на книжкову полицю. Там присусідилися дві симпатичні «бабусі-Ягусі» — Ася і Буба — круглоокі, з мітлами, в гостроверхих капелюшках. Влітку привезла їх із Чернігова, і от вони «прописались» у мене, як міні-пам’ятки улюбленій дитячій казці.