Щоденник

Чи завжди ми усвідомлюємо до кінця, що означає для кожного з нас утрата часу? Дуже багато. Вік людини в порівнянні з Вічністю надто короткий, і життя прожити треба так, щоб, як писали класики, не було потім боляче за роки, прожиті без душевного злету, без реалізації своїх талантів і здібностей.

Плинність часу молоді й літні люди відчувають по-різному. В одних усе попереду, в інших — позаду. Григорій Сковорода писав, що найбільша втрата для людини — утрата часу. Це можна віднести й до цілої країни, до всього суспільства. Пересвідчився в цьому на власні очі.

Наприкінці 90-х років удалося здійснити дві поїздки — до Канади й до Німеччини. Не міг не дивуватися тими досягненнями, які побачив в останній. Німеччина з її містами і промисловими та культурними центрами в роки Другої світової війни була майже вщент розгромленою. Але зібравшись, як мовиться, духом, мобілізувавши всі сили нації, дбайливо використавши допомогу, надану їй для відбудови, та незважаючи на певні економічні труднощі після об’єднання з НДР, за лічені роки вона домоглася великого прогресу у своєму розвиткові й увійшла до числа найпередовіших країн світу. Педантичність і акуратність — у всьому відмінні риси німців. Вони також допомогли їм стати сильною нацією. «Якби до нашої працелюбності й витривалості додати все це», — не раз думав я.

Україні за багатовікові страждання від колоніального гніту доля подарувала в мирну днину здобути свободу й незалежність із збереженням її величезного промислово-індустріального, природного й інтелектуального потенціалу. Та, на превеликий жаль, за останні двадцять років у ній накопичилося більше проблем, ніж здобутків. Політичні чвари владців, високий рівень корупції і смертності населення, а також мільйони людей на заробітках в інших країнах, тіньова економіка, злочинність, наростання соціального розшарування, несформоване громадянське суспільство, пониження морально-етичних цінностей — усе це та інші біди породили в багатьох людей психологічний дискомфорт і навіть паралізували волю, посіяли зневіру. От до чого призводить утрата часу в масштабах усієї країни.

Про це вже не хочеться думати й говорити, але реалії часу є такими. Робиться боляче від того, що наш талановитий народ міг би сягнути не меншого, ніж його європейські сусіди на Заході.

Задумаймося всі над тим, скільки часу нам виділено історією, щоб зміцнити дух і економічну міць української цивілізації. Він мчить надто швидко, невблаганно, і за ним треба встигати...