Книга про оптимізм

В київському Музеї Гетьманства на Подолі було презентовано нову книгу професора Віктора Горобця «Під булавою Гетьмана. Права і вольності Гетьманщини в умовах імперського підневілля»

Військовий час не завжди, стримано кажучи, сприяє підготовці й випуску наукових видань високої якості, як суто академічних, так і науково-популярних, з основних проблем історії України (давньої, ранньомодерної та сучасної). Тим більше тішить, коли такі вартісні книги, що несуть вкрай актуальні знання, які належить передати людям, все ж таки з’являються. Йдеться саме про книги, які дають змогу зрозуміти, чому ми, українці, стали саме такими, якими ми є. Це конче важливо.

Саме до таких праць належить монографія знаного науковця, доктора історичних наук, професора Віктора Миколайовича Горобця «Під булавою Гетьмана. Права і вольності Гетьманщини в умовах імперського підневілля» (випущена видавництвом «Кліо» - директор Віра Соловйова – за активного сприяння Інституту книги). Презентація книги, що відбулася в стінах Музею Гетьманства, стала не офіційно-звітним заходом, а живою, дружньою, зацікавленою розмовою про зміст і новаторство, загальну    значущість цього видання. Мова йде про державну структуру, політичний устрій та суспільну культуру Гетьманщини впродовж другої половини ХУІІ  століття  (починаючи від 60-х років) і до 1764 року, коли цариця Катерина ІІ скасувала Гетьманат своїм указом.

Безумовно, тут мова йде про справді ключові аспекти історії України. І важливо, що в цьому діалозі в Музеї Гетьманства взяли активну  участь професійні, високофахові історики: доктор історичних наук, професор Наталія Старченко (модератор заходу), доктори історичних наук Віталій Щербак, Олександр Гуржій, Олексій Сокирко, Володимир Маслій. Природньо, в центрі уваги перебував виступ самого автора книги. Спробуємо вкрай стисло, тезово відтворити ключові ідеї виступів.

Перше. Важливо, що книга містить не лише великий масив (сукупність) історичних фактів, але й осмислює їх. Засаднича теза: попри «імперське підневілля» (що відображено і у підзаголовку праці) Україна вистояла, спромоглася захистити свої «права і вольності» - без чого ми не збереглися б як народ і не мали б своєї держави. Як це вдалося? Про це йдеться у праці пана Віктора. Суттєво, що після уважного прочитання  праці  є всі підстави зробити висновок: це – книга про оптимізм, про стійкість і незламність українців. І це підкреслює значну суспільну вагу твору.

Друге. Книга, як зазначила пані Наталія Старченко, є насправді особливою, бо вона, хочеться сподіватися, знаменує появу нового жанру – своєрідного сплаву популярності, доступності та , водночас, наукової глибини. Знаменитий львівський історик, професор Ярослав Дашкевич не раз говорив, що добра книга з історії має бути насамперед цікавою для читача. І праця Віктора Горобця є саме таким прикладом.

Третє. Історики, що обмінювалися думками про монографію, зазначали, що питання, порушені в ній,  слід  розглядати ширше – про перспективи дослідження того, що ми називаємо козацькою добою. При цьому варто розуміти, що в нас в Україні були цілком нормальні європейські норми (передовсім у судочинстві). В той же час в Московській державі будь-хто, навіть знатний боярин, який засідав в Думі, був не більше, аніж рабом царя, який міг зробити з ним будь-що (або стратити, або ж помилувати – згадаймо відомі слова Івана Грозного). Знову підкреслимо: на теренах України діяла якісно інша  козацька європейська норма, застосовувались різноманітні та доволі складні правові системи (звичаєве право, Литовський статут, Магдебурзьке право), що переконливо й докладно показане в книзі. Розвивалося й місцеве самоврядування.

Четверте. Стверджується (і знову ж таки доказово), що та система державної організації, що діяла на Лівобережній Гетьманщині, була попри всі випробування, утиски й репресії, все ж таки доволі ефективною. Маємо неспростовний факт: незважаючи на всі гоніння, Гетьманщина в основних своїх рисах проіснувала майже 150 років.

П’яте. Тут варто логічно перейти до такого надважливого чинника, як тяглість українського історичного процесу. Йдеться про те, що   події  минулого  мають свою  закономірну  наступність, в історії нічого і ніхто не зникає безслідно, а дає свої зерна, своє коріння. Шлях Гетьманщини – яскравий приклад цього. При цьому аж ніяк не варто ідеалізувати владну козацьку еліту (старшину) тієї доби – мали і корупцію, і купівлю посад тощо. Але, якщо розглядати історію панорамно, в усій її повноті, то зрозуміло, що варто уникати і фальшивих «рожевих фарб», і тотального заперечення.

*       *       *       *      *      *       *

Професор Олексій Сокирко образно порівняв презентацію якісної книги з народженням немовляти. Тепер праця Віктора Горобця  - результат величезних творчих зусиль – розпочинає своє життя і виходить у широкий світ. Побажаємо авторові нових успіхів й , перш за все, вдумливих читачів, на що він цілком заслуговує. Такі книги потрібні Україні.

Ігор Сюндюков