ЩОДЕННИК

5 серпня

Люблю слухати симфонію гарячого літнього дня. Після прохолоди липневої ночі, що щедро вливається у відчинене вікно, біля якого стоїть ліжко, вибігаєш у городнє царство, де порівну квітів і овочів. Вранішнє сонце ніжно виціловує жовті голови соняшників, торкається розквітлого розмаїття високих жоржин і гладіолусів, пробуджує закриті ще квіти паничів та ешольції. Простір над землею наповнений музикою голосів різноманітного птаства. І хоч до наступної весни замовкли солов’ї і зозулі, хор шпаків, синиць, горобців, коноплянок, іволг, одудів радо зустрічає день і сонце. А коли докочується до зеніту, пташки ховаються від спеки й замовкають.За місяць, що збіг від сінокосу, виросли високі отави. Ближче до вечора розгулюється вітер, і молоді трави легенько шумлять, викликаючи в душі звучання «Баркароли» Чайковського, а коли вітер сильнішає симфонії №40 Моцарта.