ЩОДЕННИК

16 липня

Аналізуючи проблеми, які виникли і постійно оновлюються різними варіантами в Україні, згадав анекдот часів Радянського Союзу. На вокзалі у Тбілісі диктор оголошує: «Потяг «Грузія — СРСР» відправляється з другої колії». І в цьому відповідь, чому цілий ряд колишніх республік досить швидко вирішили питання з мовою, своєю національною окремішністю, незалежністю (не проголошеною, а тією, що у головах), а ми до цього часу борсаємось у цих питаннях, чублячи одне одного. Україна (як і Білорусь) підлягала особливо жорсткій обробці з боку тоталітарної пропаганди, і більшість населення вважало себе громадянами УРСР номінально, а не по суті, їх вимушували пишатись, що вони належать «великій державі» з центром у Москві, де зосереджене все найкраще, але «наше». І щоб звикнути до розлучення, знайти свій шлях, а не розгубитись і чіплятись за партнера, чекаючи від нього вказівок, «як жити» і подачок різного роду, необхідні й час, і сміливість, і особиста самостійність. Слабо?