ЩОДЕННИК

3 липня

«Закон не має зворотної дії», — досить часто ми чуємо такий вираз, що немов би виправдовує той стан суспільства, у якому ми знаходимось. Але можливо, прийняти новий закон, якщо дії старого призводять до небажаних результатів. І в цьому є два психологічно різні підходи. Згадаємо сумнозвісні закони про трудову дисципліну кінця 30-х років минулого століття. Покарання штрафами за запізнення на роботу не підвищило продуктивності праці, і наступні закони були ще більш жорсткими, але й вони не допомогли. На цьому тлі мені пригадався випадок у Сполучених Штатах. В останній чверті того ж століття постала проблема збільшення сімейних розлучень. І був прийнятий закон, який надавав жінці при розлученні великі матеріальні переваги, що повинно було загальмувати цей процес. Але вийшло навпаки, бо з’явилась значна кількість жінок, що розлучення зробили своєю професією, отримуючи при цьому великі капітали. Закон терміново відмінили. Чи вміють наші політики оцінити наслідки того чи іншого закону і в разі потреби припинити його дію? Чи все ще працює сталінська законодавча психологія, — не спрацьовує закон, треба його зробити ще більш жорстким?