ЩОДЕННИК

6 травня

Нинішня весна малосонячна. Дощові та й просто похмурі дні — переважне явище. Люди, скучивши за піврічний період осені — зими за теплом і сонечком, нарікають на часті дощі з прохолодними вітрами, які два тижні тому шарпали ще не листя, а тільки зеленуваті, сизі, рожевуваті тумани на деревах — в залежності від породи дерева. А тепер полощуть і без того блискуче молоде листячко на вербах, тополях, черемухах майже кожного дня.

А я, слухаючи невдоволені коментарі , згадую, як мені, семирічній, моя бабуся відповідала на моє дратівливе питання: «Ну коли вже скінчаться ці дощі?»

— Зачекай-но. Нехай ідуть дощики. І землі, й рослинкам вони потрібні. А соловейки та зозулі летіли далеко-далеко, утомилися в дорозі, горлечка у них пересохли. Ось вони нап’ються дощику, прополощуть водою горлечка — і як заспівають!

Отак буде й цієї весни. Давайте тільки повірим, що перед тим як заспівати, соловейко має напитися саме дощової води на рідній землі, як мене переконала моя бабуся Федорка.