ЩОДЕННИК

2 квітня

Наша сусідка Настя Сивура, яка досить часто приємним для неї людям, з якими вона спілкується, може сказати: «Я вас люблю», не корінна жителька села. Років із тридцять тому вона купила хату на нашій вулиці й переїхала туди з Бородянського району.

Із звичайної хати невтомна Настуня зробила «лялечку», що потопає в зелені та квітах. Та найбільше дивувалися люди тому, що Настя переїхала в своє нове житло із свекрухою, із сином якої розійшлась за вісім років до того. Звала її матір’ю й догляділа стареньку до смерті.

Якось, коли я розпочала розмову про це, Настя розповіла, що невістка і свекруха народилися в один день — 14 березня, розуміли одна одну з півслова і з півпогляду. І хату Настя приїхала купувати в наше село саме тому, що її свекруха тут народилася. Саме вона навчила невістку багатьох життєвих мудрощів.

Перед тим, як навіки закрити очі, це вона сказала Насті: «Дитино, не забувай якнайчастіше казати хорошим людям, що ти їх любиш, поки вони живі...»