ЩОДЕННИК

19 березня

Якось Мачек записав мені багато польської музики, яку я не мала часу прослухати, тому перед зустріччю я почувалася наче перед екзаменом, до якого не готова. Я сконцентрувалася і витягла з диска перший-ліпший альбом гурту Швєтлікі. З того часу я переслухала всі інші їхні альбоми і знаю напам’ять всі пісні Марчіна Швєтліцкого. Колись я їздила по Польщі у автобусі польських студентів і познайомилася з такими само фанами Швєтліцкого, як я. Ми саме заїхали у Краків, гуляли плянтами, про які я знала лише з його пісень, і співали. Яким треба бути, щоб стати для мене культурним героєм? Йому треба бути аполітичним (про нас нічого немає в Конституції), треба любити жінок, між сварками демонструючи до них байдужість, знати місце, куди приходять вмирати коти, бути водночас брутальним і вразливим, агресивним і меланхолійним, а з похмілля — чутливим, стьобатися з польських дитячих віршиків, з «Газети виборчої». Треба бути просто нестерпним. Я справді була б сьогодні іншою людиною, якби не він. Я така вдячна йому за те, що він є! А також за те, що я насправді нічого не знаю про нього, знаючи про нього все.