ЩОДЕННИК

12 лютого

Жінки мають звичку міняти сумки. Коли перекладаєш речі з однієї «торбини» до іншої, знаходиться часом багато цікавих речей, пов’язаних з якоюсь подією. Цього разу таким нагадуванням виявився чек магазину «Українські ласощі», того магазину, який вабив своєю теплою та солодкою атмосферою всіх, хто проходив вулицею Богдана Хмельницького. Відвідування його було святом не тільки для дітлахів, а й для людей будь-якого віку. Придивитися, вибрати, купити смачненького потроху — західний стиль покупок «для душі», прогулюючись містом, діяв і у нас.

Солодощі не належать до товарів найпершої необхідності, скоріше, їх можна прирівняти до забаганок. Втім багато сфер людського спілкування важко уявити без яскравих цукерок, ароматного шоколаду, вишуканих тортів, охайненьких тістечок. Смакувати цим товаром чи ні — вибір кожного свідомого споживача окремо, та треба надати змогу це придбати для себе чи в подарунок людям. Якщо порівняти купівлю цукерок в супермаркеті та в маленькому, майже домашньому, магазинчику, скоріше запам’ятовуватиметься відвідання невеликого за площею, «тепленького» закладу.

Звичне та радісне не можна віднімати у людей. «Українські ласощі» неподалік Оперного театру були однією з візитних карток Києва, нарівні з багатьма цікавими точками, які відвідували самі кияни та численні гості столиці.