ЩОДЕННИК

25 грудня

Відчутися у Берліні як удома найлегше, пересівши на велосипед, бо тут є все необхідне — велосипедні доріжки, спеціальні світлофори і дороговкази, а в інтернеті можна роздрукувати детальні маршрути для велосипедистів. На веліках катаються усі — студенти, пенсіонери, клерки, панки, середній клас, школярі так само, як і вчителі. Я планувала купити його на блошиному ринку євро за двадцять—тридцять, але навіть цього не довелося робити: він стояв у гаражі нашого університету, і мені дозволили ним користуватися. Спочатку я їздила на ньому до метро, але з часом почала прокидатися надто пізно і вже не встигала на метро. Доїхати на лекції вчасно можна було тільки на велосипеді — якщо виїхати негайно і мчати півгодини у дуже швидкому темпі, недаремно ж мій велік мав назву «Торнадо». З часом я забула про дієти, полюбила їздити на закупи, у пральню, у кафе. Тоді я відчула, що люблю Берлін, приємно таке відчути. Заводила його назад у гараж наче впертого бичка, він відмовлявся заїжджати, зачіпався педалями, викручував кермо. А я почувалася, ніби продаю собаку, яку приручила. Мені стискається серце, коли уявляю, що він тепер цілими днями стоїть у тому темному гаражі.