ЩОДЕННИК

20 грудня

Андреас страшенно сумує за своїм старим районом Нойкьольном, за його брудними вулицями, «кольоровим» населенням. «От де було справжнє життя», — згадує бувало Андреас. Віднедавна він поселився у Пренцлауерберґ — районі східного Берліна, до якого найкраще підходить одне визначення — модний. Але Андреаса дратують усі ці однакові білі хлопчики, золота молодь, що втекла від батьківської опіки. Жити тут не тільки модно: у районі найбільша у місті народжуваність. І це друга причина, чому Андреаса дратує його новий район — тут надто багато молодих мамок. «Вони страшенно нахабні, — каже Андреас, — думають, що якщо вони народили, то їм усе можна. Збираються у групи, теревенять цілими днями, вимагають давати їм дорогу і взагалі встановили у районі свою диктатуру». У цих молодих сексуальних мамочок навіть є своя спеціальна назва — «мілфс». ЇЇ придумала і пустила в народ Брітні Спірс. Сидить Андреас у нічному кафе — а вони тут як тут, гуляють з грудними дітьми о дванадцятій ночі, носять їх за собою, наче модні аксесуари. Андреас почувається у своєму районі дискримінованою меншиною.