ЩОДЕННИК

8 грудня

Українців меншає. Демографи кажуть ясніше: нація вимирає. Причин багато, все має підгрунтя. Проте мало тішить. Це все, так би мовити, матеріальні причини. Але людина, крім тлінного тіла, має безсмертну душу, яку роз'їдає інша іржа. «З початку було слово». Не можна недооцінювати впливу слів. У школі вивчають літературу? В розмовах, які чуємо, проходячи вулицями чи перебуваючи в громадському транспорті, мало від Пушкіна (російською) та від Нечуя-Левицького (українською). Слова-паразити вже не вражають. Неприпустимим є мат, без якого розмова не ведеться навіть між особами протилежної статі. Це - невихованість чи свідоме неприйняття загальних людських норм? Ось так відбувається руйнування коду, який передається з покоління в покоління. Колонія імені Горького, в якій налагодив життєвий ритм Антон Семенович Макаренко, після того, як остаточно «стала на власні ноги», отримала у користування млин. Селяни, заможні та не дуже, з'їжджалися змолоти зерно на борошно. Мовчки в черзі, зрозуміло, ніхто не стояв. Та річ у тім, що колоністи виховували у селян культуру мови. Як тільки розмова велася з додаванням непотрібних слів, «хворого» вели до «лікаря», що вже чекав на березі річки, та проводилося «водолікування». Слава про такий метод поширилася. Пропонувалося навіть обслуговування на дому. Колоністи жартували: «Відра та вода - ваші, послуги - наші». Результат був позитивний. Люди схвалювали такі виховні дії. Виявилося, що можна передавати свої думки без мата. Отже, слова бувають різні, й одним із завдань виховання є привчити до лексики, яка не ображає оточуючих і, насамперед, себе самого.