ЩОДЕННИК 7 жовтня
Коли ніч, яка підійшла в одноманітній черзі, сідає на землю, — це не скрізь помітно, тому що подекуди світяться ліхтарі й власники осяйних закладів у думках посміхаються місцевій владі. Перед однією з небагатьох публічних будівель стояв на руках, міцно спираючись на освітлену бруківку, стрункий молодий чоловік, і ніхто не звертав на нього уваги, тому що стояв він довго.
— Скажи мені, місцевому кореспонденту, — спитав я, сідаючи поруч, — чого ти обернув для себе світ?
— Щоб указати іншим людям вихід із глухого кута.
«Інші люди» в нічному закладі бачили ситуацію й чули відповідь, але з глухого кута ніхто не вийшов.
№191 07.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»