ЩОДЕННИК

14 квітня

Серед журналістів, акредитованих на висвітлення саміту «великої вісімки» у Петербурзі, прокотилася чутка, що мобільні телефонні розмови, у яких зустрічатимуться слова «Путін», «тероризм» і так далі, будуть автоматично записуватися. Тому хтось запропонував називати президента РФ «тим, чийого імені не називаємо». Коли той, чийого імені не називаємо, виїжджає з Кремля у супроводі автомобільного кортежу, шести мотоциклістів і декількох маршруток із журналістами, люди на вулиці зупиняються, щоб подивитися на цю процесію. Рух перекривається, а бачити порожні московські вулиці серед білого дня дивно і незвично. Недавно я вирізала портрет того, чийого імені не називаємо, із якогось журналу. Спершу я хотіла подарувати його другові, для якого збираю колекцію ідеологічних подразнювачів, але потім взяла і повісила портрета на стіну перед обіднім столом. У нашій кімнаті колись проводилася акція «Випадкові люди», час від часу ми вішали на стіну фотографії випадкових людей. А тепер от там висить портрет того, чийого імені не називаємо. А коли хтось питає, що тут робить той, чийого імені не називаємо, я одказую: «Спостерігає. І все бачить».