Щоденник

3 серпня

Ранок сімнадцятирічна донька починає з ритмів, які зачаровували моїх однолітків років за десять до того, коли вона народилася. Її подруга чи не щодня красується в легкій батистовій кофтинці, в якій років з двадцять тому ходила на побачення її мама. Я час від часу з ностальгією пригадую своє дитинство, яке минуло в часи так званого брежнєвського застою.

Сучасні кінофільми нам з донькою часто доводиться дивитися нарізно — жовтий трикутник указує на не досить прийнятний для двох поколінь формат. Не менш агресивними й незрозумілими є, здавалося б, звичайні дитячі мультфільми.

Я розумію, що в своєму поступі людство все більше й більше вдосконалюється. Проте як би мене не вмовляли, усе-таки багато чого, зробленого в СРСР, і понині залишається еталоном доброти, відкритості, звичайних людських чеснот і навіть романтизму.