ЩОДЕННИК

7 березня

Прогавивши перші вечорниці Олега Скрипки, ми з друзями з нетерпінням чекали нових. Російськомовні знайомі, котрі не планували купувати вишиванки, на мій аргумент — що намою думку ця акція не для того, щоб прийшли всі, у кого є гроші, а щоб стимулювати в столиці попит «на українське», щоб зруйнувати космополітичні настрої та відродити у кожного відчуття причетності до землі,на якій народився, — таки придбали вишиванки і почали спілкуватися українською. І от повна зала молоді в галереї мистецтв «Лавра» — усі в таких чудових вишиванках. Аж не віриться... За годину до кінця забави вийшов ініціатор дійства — Олег Скрипка. Найбільше вразив момент, коли усі співали гімн — в залі стояла атмосфера, яку важко передати. Я подумала про Скрипку. Йому Господь подарував прекрасні здібності організатора та голос. І він його використав не для того, щоб одягати норкові шуби і вихвалятись в пресі достатком... перед іншими артистами, бо так модно, він нагадує нам, хто ми такі і чого коштувало нашим предкам, щоб ми уціліли... як нація.