ЩОДЕННИК

14 лютого

Один мій хороший знайомий іноземець говорить, що Україна — країна великих можливостей. «У вас у країні можна абсолютно все!» — єхидно усміхаючись, говорить він. Спочатку я на ці розмови реагувала дуже емоційно. Не подобається — їдь у свій закордон! А одного разу у відповідь почула: «Ви, українці, уже звикли до такого порядку речей. А ти роззуй очі й подивися на місто, неначе ти тут уперше». Цим словам я не надала великого значення. А потім якось йшла через підземний перехід і звернула увагу на табличку «Торгівля заборонена». Проте нічого надприродного тут немає. Такі висять практично у всіх переходах. Але здивувало мене інше: прямо під цією табличкою в ряд сиділи старенькі, що торгували сигаретами, насінням, дешевою паленою горілкою. А навпроти розташувався інвалід, який просив милостиню. Повністю картину доповнили два міліціонери, що прогулювалися поруч. Так-так, ті самі, які повинні стежити за порядком у цьому переході. Але, судячи з усього, у них великі проблеми з зором: до бабусь і жебраків у міліціонерів претензій не було. Можливо, з якогось боку вони повелися гуманно. На пенсію бабуся або інвалід прожити не зможуть. А так у них є додаткова копійка. Проте, можливо, міліціонери й самі отримують від цього свою вигоду у вигляді невеликих винагород за «сліпоту».