ЩОДЕННИК

29 листопада

Господи, прости мене, грішну, ще й за це. За те, що я, з дитинства виколихана в любові до літератури — античної, середньовічної, класичної, сучасної, взяла до рук ще й модерну. Потримавши майже кишенькову за розміром книжечку з іменем епатажної «письменниці», якій виповнилось аж за двадцять років, всього з годину-півтори, прочитавши 28 сторінок архіуважно, останні пробігла по діагоналі, я осквернила собі душу, марно шукаючи на сторінках святого мистецтва слова. Через сторінку злягання і мат на кожній. Гидота і бридь. Бридь і гидота. Тьху та й годі! Відклавши книжку, сходила до води, вмила обличчя і руки, прополоскала рот. Вибачте за натуралізм.

Хто подумає, що жінці «за десят» таке чтиво протипоказане, скажу, що 22-річний сучасний симпатичний юнак, який люб’язно дозволив почитати його «придбання» признався, що буде читати Булгакова, після того, як декілька днів робив спроби почитати, модну авторку.

Ні імені автора, навіть назви книги згадувати не буду, щоб не рекламувати непотріб, який вийшов накладом аж 3000.