ЩОДЕННИК

21 червня

Іноді спливають у пам’яті образи людей — одного, іншого, часом низки людей, яких ти знав у дитинстві, юності, вже немолодими, — і знаєш напевно, що їх уже немає серед живих, що вони, як листя восени, опали з дерева, відлетіли у небуття...

Як дерево — квітне, приносить плоди, а потім, немов виконавши свою місію, позбавляється листя й чекає наступної весни, щоб почати усе спочатку.

Так і людина, коли у неї закінчується дітородний вік, — швидко в’яне, сніжною лавиною наростають болячки, земні соки вже не живлять — і людина, як мертвий лист, відривається від свого древа життя, бо вона вже виконала свою місію на Землі. Такий закон природи.

І чим більше ти народиш дітей — тим пишнішими будуть гілки на твоєму древі, тим буде їх більше, і тим могутнішим буде твій рід.

На жаль, наш ліс вироджується...