Щоденник

17 травня

Дитинство — особлива країна. У ній народ особливий — малий на зріст, проте великої душі та неймовірної фантазії. У ній немає президентів і депутатів, так само як і корупції та зловживань. У ній діють свої — особливі — закони, які нам, дорослим, на жаль, іноді ой як нелегко збагнути. До цієї дивовижної країни не виписують віз, на кордоні не проводять митного контролю. Здавалося б, залиш роботу, тобто дорослі турботи, і гайда! Та ба, туроператори розводять руками — вільних путівок немає. А так хочеться хоча б на мить, хоча б трішечки безтурботного, радісного життя, в якому все — у веселкових барвах, у мріях та веселощах. Туди, де звірі розмовляють, де живуть казкові персонажі, де Дід Мороз і Снігуронька дарують смачні подарунки, — туди, де живе казка.

Мабуть, саме тому, ми, дорослі, з приходом новорічних та різдвяних свят вибираємо-майструємо костюми своїм дітлахам, прикрашаємо ялинку, співаємо з ними колядок-щедрівок і водночас заздримо.

У країну дитинства песимістів не пускають: вони занадто нудні й часто-густо говорять, що не бачать попереду світлого майбутнього. Шановні дядечки й тітоньки, зазирніть у дитячі очі. Не сумнівайтеся: там ви побачите найкращі ліки від безнадії...