ЩОДЕННИК

3 червня

От і літо практично настало...

Дочекалися, нарешті. Спека неймовірна. Стогнемо — «хоч би похолодало». От і похолодало. І дощі пішли... Стогнемо — «коли вже ці дощі припиняться, коли ж потепліє».

Дочекаємося, нарешті, тепла і знову обливатимемося потом, і думатимемо: «може, взимку все-таки краще?..» Співчуватимемо неграм — усе життя у спеці проводять, не бачили бідолаги снігу ніколи.

А потім настане осінь, і ми нарікатимемо — «як швидко літо пролетіло, та його взагалі практично не було, знову ця нескінченна негода».

Ну а потім — ожеледиця, замети, промоклі ноги — і мрії про тепло, про літо.

І так по колу: ой, знову жарко, ой, знову вітер і дощ, ой, знову мороз!..

І раптом колись — ой!..

І тиша...

І вже все добре. Се ля ві.