ЩОДЕННИК

18 травня

Сімейні реліквії. У кожній сім’ї вони свої. Я ж, як найдорожчий скарб, бережу дві вишиті сорочки — жіночу і чоловічу. Їх вигаптувала моя бабуся Федора в 1911 році, коли виходила заміж. В цих сорочках наречені вінчалися. Це єдине, що встигла моя бабуся вихватити із палаючої хати, в яку вересневого дня 1941 року влучило декілька артилерійських снарядів із фашистської гармати.

Покинувши трьох молодших дітей і чоловіка в окопі, що був викопаний у городі, вона не кинулась до хліва, де згоріли корова, кінь, порося, а заскочила в охоплене вогнем рідне гніздо і винесла з полум’я творіння своїх рук. Сорочки неймовірної краси, з багатющою червоно-чорною вишивкою. Тільки людські руки і звичайна голка створили ці шедеври. Час від часу виймаю їх із шафи, особливо зимовими вечорами, коли сама сідаю вишивати. Беру до рук, вдивляюсь у бабусине шитво й відчуваю, як тепло огортає мою душу. Слава Богу, маю онуків, яким у руки передам свій дорогоцінний скарб.