ЩОДЕННИК

15 лютого

Думати по-українськи...

Я завжди нагадую своїм дітям: не хочете слухати мене і маму — будете слухати дядька міліціонера.

Ось і у нас так у державі. Не хочемо жити власним розумом — будемо жити так, як чужі люди надоумлятимуть.

Усе ж таки комуністи були праві, коли дотримувались тези... Правда, зараз не згадаю: чи «буття», «чи «биття», але якесь із цих двох понять формує нашу свідомість.

Мабуть-таки, «буття». Бо хоч і товчуть нас, українців, доволі довго й усі кому не ліньки, а толку нема ніякого. Тоді певно «буття».

Бачте, он добрі люди вже нас навчили робити «памперси», «тампакси», «снікерси».

А головне те, що пояснили, що можна їсти, а що треба використовувати з іншою метою. Виявляється, діляться ті вироби на дитячі, жіночі й для широкого вжитку. Бо були випадки використання ось тих товарів не за призначенням.

Звідти й такий клопіт.

А ще чув, що кажуть: консерви є собачі й котячі. Та такі добрі, такі добрі, що геть. Кажуть, відрізнити дуже важко.

І банки однакові, і однаково розмальовані, ну все чистісінько, як для людей ...