Штурм

На жаль, перемир’я, укладене між українськими елітами минулої п’ятниці, довго не прожило. Вчора країна була потривожена діями правоохоронних органів, за якими легко вгадувалася присутність політиків першого ешелону. Безпосереднім сигналом завершення «мирної» фази розвитку країни стало затримання Службою безпеки України заступника начальника відділу Енергетичної регіональної митниці Тараса Шепітька. Потім СБУ «взяло штурмом» НАК «Нафтогаз України». Все це дало привід прем’єр-міністрові Юлії Тимошенко заявити про початок політичних репресій. (Шепітька підозрюють у неправомірному розмитненні 11 млрд. кубометрів природного газу, що знаходяться у підземних сховищах України, на користь «Нафтогаза»).

Але чому прем’єр заговорила про політику, коли йдеться всього лише про підозру у здійсненні економічного злочину? В цьому випадку Юлія Володимирівна, схоже, цілком має рацію. До поновлення «бойових» дій у середовищі політичного класу митник, скоріш за все, особливого стосунку не має. Корінь зла, вочевидь, слід шукати в парламенті, де поновлено практику дружного голосування БЮТ і Партії регіонів. Дуже болісним для президентського табору виявилося рішення парламенту про скасування виборів до Тернопільської обласної ради (тут прибічники «Нашої України» сподівалися перемогти, істотно піднявши таким чином і всеукраїнський рейтинг Президента). З цього приводу заступник глави Секретаріату Марина Ставниченко отримала можливість розмірковувати про те, що тоталітарні режими в багатьох країнах починалися саме зі скасування виборів...

Утім, тоталітарні режими починалися також і з затримань. Тому прем’єр виступила адвокатом заарештованого митника. «На нього здійснювався тиск, пов’язаний із тим, що його змушували розмитнити природний газ, який Україна купила в сховищах у Російської Федерації — 11 млрд. кубометрів. І за це він учора поплатився своєю свободою». «Зрозуміло, що все це робилося під тиском СБУ, під тиском Секретаріату Президента, не виключаю, що без прямих команд Президента такого б не сталося», — розповідала Тимошенко. За її словами, це «приклад того, що й Секретаріат Президента, і СБУ готові йти на надзвичайно цинічні, незаконні й радикальні репресивні дії, аби зберегти корупцію та на її базі профінансувати свої чергові вибори».

Тепер саме час послухати іншу сторону. В. о. голови СБУ Валерій ХОРОШКОВСЬКИЙ заявив, виступаючи в Раді, що СБУ звинувачує керівництво «Нафтогаза» і Кабмін у «заволодінні» чужим газом. «Нас здивувала така позиція Верховної Ради, бо ми затримуємо митників на регіональній основі, й це не є дивним фактом. На жаль, корупція у цій структурі доволі глибока», — сказав Хорошковський, який тільки нещодавно, після конфлікту з тією ж Тимошенко, залишив роботу в цьому відомстві. За його словами, слідчим управлінням СБУ 2 березня було порушено карну справу за фактом заволодіння чужим майном, а саме — понад 6 млрд. кубометрів природного газу на суму 7 млрд. 500 млн. грн. шляхом зловживання службовими особами НАК «Нафтогаз України» своїм службовим становищем. Але БЮТ має інші відомості. За словами народного депутата Андрія Кравця, котрий виступав у парламенті, «заарештовано весь український газ, постановою слідчого він заарештований повністю». «Зараз ми українському населенню зможемо пояснити, де вони братимуть цей газ. Вони, певно, можуть брати його в СБУ».

Деяким читачам із цим, як кажуть, без півлітри не розібратися. Послухаймо думку експерта Олександра Нарбута: «Я слухав виступ пана Хорошковського з трибуни парламенту. На мою думку, він дав вичерпну відповідь: цей газ задекларовано під час ввезення до України як транзитний газ, що належить компанії «РосУкрЕнерго» і придбаний у різний час протягом 2006—2008 років у «Газпрому» та його дочірньої структури «Газпромекспорт». Таким чином, на сьогодні будь-яка претензія на цей газ із боку «Нафтогазу України» без відповідних судових рішень є необѓрунтованою. На мій погляд, питання саме в цьому. Хочу звернути вашу увагу також на можливі негативні наслідки цієї колізії. Ситуація з транзитним — підкреслюю, транзитним — газом може бути використана для позовів проти України. Якщо «РосУкрЕнерго» не матиме можливості поставити газ своїм клієнтам у Польщі, Угорщині, Словаччині, то вони подадуть йому позови, а він, у свою чергу, матиме право виставити зустрічні претензії «Нафтогазу». І це вже будуть суперечки не про транзит, а про невиконання договору щодо зберігання газу та його транспортування («РосУкрЕнерго» має на це два договори з «Нафтогазом», які діють, по-моєму, до 2028 року). Якщо завтра, перед міжнародною конференцією з модернізації газотранспортної системи України, або у квітні, коли знову може виникнути дискусія про своєчасність виконання Україною своїх зобов’язань, такі позови будуть подані, то це може мати важкі як економічні, так і політичні наслідки. Адже наші «доброзичливці» стверджуватимуть, що Україна — не лише ненадійний транзитер, а що вона ще й відбирає газ у його власників».