Схеффер поїхав слідами МакКартні
Не встиг від нас поїхати один помітний європеєць, як з’явився другий. Себто слідами колишнього учасника знаменитої групи «Бітлз» Пола МакКартні тепер пішов Генеральний секретар Північноатлантичного альянсу Яап де Хооп Схеффер. Тільки концерт на майдані Незалежності він давати не буде. Його шоу полягає трохи в іншому — він проїдеться містами України і подасть нашим співвітчизникам іншу інформацію про НАТО, ніж ту, що вони чують від прихильників Симоненка і Вітренко.
Хтось із незгодних політиків і суголосних з ними журналістів нам душку МакКартні у приклад поставлять, мовляв, треба у нього вчитися, як мирити людей. І додадуть, що отой клятий натовець Схеффер здатен лише в черговий раз пересварити українців. А тут ще й газети напишуть про несамовитих протестантів, котрі в перервах між спробами киданути у генсека чи то майонез, чи то яйце, об’єднуються у єдиній молитві з православними активістами і, певне, просять Всевишнього наслати на НАТО грім і блискавку.
А от якби сталося диво і Всевишній виявив свою волю й переніс нинішню нашу ситуацію у шістдесяті й сімдесяті роки — саме тоді був розквіт «Бітлз», вони ще не були живими класиками, їх ніхто не обзивав «серами», і вони у себе на батьківщині сприймалися своїми простими хлопцями з Ліверпуля. Так уявіть собі, що МакКартні з товаришами раптом приїхав до нас у той час. Звісно, його привітав би захоплений натовп шанувальників, які всупереч офіційному несхваленню діставали бітлівську музику і шаленіли від неї. Але здається мені, що поряд з прихильниками виявилися й обурені громадяни, котрим не подобалися оті всі символи, як писала пропаганда, солодкого життя. Не знаю, чи спробував би хтось кинути у музикантів майонез — таке на той час не було заведено. Та цілком щиро невдоволених перебуванням МакКартні у складі «Бітлз» в країні було б, якщо і менше, то не набагато. Пригадайте лишень модні на Заході кльоші — розширені донизу брюки, які носили учасники «Бітлз» та їхні шанувальники в Радянському Союзі. Тим часом радянські кіножурнали показували кадри про те, як спеціальні загони комсомольських активістів виловлюють «розкльошених» громадян і розрізають їм їхні брюки. Ото був мир, спокій і суцільна єднання народу.
Хочу наголосити, що я порівнюю не НАТО з «Бітлз», а феномен нашої суспільної цих явищ. І хтозна, можливо, через певну кількість років наші співвітчизники будуть озиратися в минуле і знизувати плечима від здивування — і чого ото було сваритися через «Бітлз»... ой, вибачайте я хотів сказати — через НАТО? Ні, щоб протестувати проти шахтних баронів, котрі не бажають виконувати правила безпеки для гірників і посилають їх на смерть заради власних прибутків. Натомість наші співгромадяни виходили боротися проти Європи, такої зручної, затишної, котра являла зовсім інший світ. Щоправда, щоб такі думки у майбутньому з’явилися сьогодні, нам треба з тією Європою об’єднатися. А за це ще доведеться поборотися.
