Сміється той, хто сміється... в Одесі
32-а Гуморина стартувала вчора в Одесі. Сонячного ранку групи виряджених підлітків із розфарбованими в неймовірні кольори волоссям та обличчями висипали на вулицю. Туристи тисячами прибували на всі вокзали міста. Давала свої результати широкомасштабна рекламна кампанія Гуморини, яку провели її організатори цього року з небаченим розмахом. Понад 200 «бігбордів» з емблемою свята розмістили в містах і населених пунктах України. Центральні телекомпанії активно висвітлювали святкове дійство. У Гуморині брали участь найбільші торгові марки. Авіаційні компанії Києва та Москви спеціально притримували квитки до Одеси, щоб продати їх в останній момент, створюючи таким чином нежартівливий ажіотаж. Загалом, сталося те, що давно мало статися: Гуморина з народного свята перетворилася на комерційне шоу. За словами організаторів, міський бюджет не витратив на нього жодної гривні. Що, до речі, анітрохи не применшило розмаху всенародного гуляння.
Цього року одеська Гуморина стартувала не з Дерібасівської, як це зазвичай було, а з іншого кінця міста — з Куликового поля, від пам’ятника Леніну. За словами генерального продюсера свята Дмитра Шпинарьова, організаторам захотілося провести карнавальний хід у напрямку, протилежному традиційним демонстраціям лівих сил: від Леніна до Дерібасівської. Тут же на Куликовому полі розгорнулася й основна гулянка.
У день Гуморини в саду скульптур Одеського літературного музею було відкрито черговий літературно-гумористичний пам’ятник — скульптурну композицію «Джинсовий Дюк». Скульптура присвячена 210-й річниці з дня народження Одеси, яку відзначатимуть 2 вересня, та 185-річчю введення в місті вільної зони Порто-Франко. Вдягнений у джинси, бронзовий Дюк стоїть на земній кулі. Той, хто торкнеться його, обов’язково повернеться до Одеси ще раз. Ідея скульптури належить видатному одеському краєзнавцю Олегу Губарю. «Відкриттям пам’ятника «Джинсовий дюк» відповімо світовiй експансії США!», — проголошували плакати в дворику літмузею. — «Закриємо Америку сенсаційним відкриттям: джинси придумав Льова Штраус із Одеси. Це в них він став Леві Страусом». Традиція щорічного відкриття пам’ятників у саду Одеського літературного музею бере свій початок із 1995 року. У кожній з них вміщено свій таємний смисл. Першим встановили пам’ятник герою одеських анекдотів Рабиновичу. Автором ідеї «пам’ятника» став Михайло Жванецький, а втілив його в бронзі відомий скульптор і режисер Резо Габріадзе. Бажаючі розбагатіти мають потримати бронзового Рабиновича за ніс. Потім з’явилися пам’ятники Сашкові-музиканту, Рибачці Соні, автомобілю «Антилопі Гну», Зеленому фургону, Одесі-мамі та її відомому синові Михайлу Жванецькому. Бронзовий портфель Жванецького, кажуть, додає таланту. Щоб, боронь Боже, свято не зірвала непогода, хмари над містом розганяли чотири ракетні установки воєнізованої служби із активного впливу на гідрометеорологічні процеси. Як розповіли «гонителі хмар», кожна випущена ракета розпорошує 16 грамів йодистого срібла. Загальна зона захисту від дощових хмар становить 50 кілометрів. Отже, аж до 3 квітня небо над Одесою обіцяє бути чистим.
Чого не скажеш про одеські вулиці. Цього року пиво й інші напої в місцях проведення Гуморини продають тільки в пластикових стаканчиках. А урн, як завжди, в місті не вистачає. Ще одна пікантна проблема — туалети. Єдиний заклад із буквами «М» і «Ж», котрий знаходиться поблизу епіцентру Гуморини, розташований на вокзалі. Біля нього цілий день вишиковувалися кілометрові черги. Це вже інший гумор...
