Собаці — не собача смерть

Незабаром, обіцяє столична влада, проблему несанкціонованого поховання братів наших менших все ж буде вирішено. Постановили створити кладовище домашніх тварин ще в січні минулого року, а реалізувати ідею належало до весни наступного. Однак, за словами начальника Управління комунального, готельного господарства і туризму Олександра Карюка, втіленню її в життя завадило те, що спочатку виділений (і документально затверджений) під ці цілі майданчик довелося забракувати — дуже високим був у тому місці рівень залягання грунтових вод. А це за санітарними нормами недопустимо — з урахуванням того, що далеко не всі вихованці вмирають від старості.

Загалом, із новим майданчиком вже визначилися: промзона Троєщини, район ТЕЦ-6, територія в 5,5 гектара. Проектна документація вже пройшла державну експертизу, «реалізатора» ідеї було вибрано на тендерній основі — ним стало одне з будівельно-монтажних управлінь тресту «Київміськбуд». У наступному році обіцяють провести земельні роботи, а повністю закінчити спорудження кладовища — в 2004-му. За 15 млн. гривень зі столичного бюджету передбачається розбити парк, побудувати крематорій і колумбарій, майданчик для розвіювання праху при колективній кремації, майстерню з виготовлення надмогильних пам’ятників, стоянку для машин. Як заявлялося ще в минулому році, розраховане кладовище буде років на 25, щорічно роблячи послуги приблизно 15 тисячам киян, які бажають поховати своїх улюбленців. Не визначилися на сьогоднішній день лише з вартістю послуг. О. Карюк пояснює це тим, що поки невідомо, у кого на балансі виявиться майбутнє кладовище. Начальник управління також заперечує те, що ідея реалізовується, так би мовити, на «догоду товстосумам». За його словами, буде дотримуватися баланс: незаможним — символічні ціни, багатим — великий перелік послуг.

Загалом, буде «все як у людей»: для цивілізованого світу подібні речі стали буденними. Хоч там, говорять, більш переважна все ж кремація — так безпечніше. У нас цю «процедуру» проходять щорічно десятки тисяч бездомних тварин, виявлених внаслідок «рейдів з регуляції чисельності», які проводить центр «Тварини в місті». І одиниці домашніх — якщо господар дав на те свою згоду при усиплянні безнадійно хворого вихованця в клініці (або сам звернувся до районної ветлікарні за подібною допомогою). Працівники центру відвезуть покійного на утильзавод: звичайно, прах для поховання не повертається.

Втiм, більшість городян, які втратили друга, все ж вважають за краще віддати йому останні почесті «по-християнському» — ховаючи. І поки організація легального кладовища тварин проходить стадію підготовки до безпосередньої реалізації, столичні жителі вирішують таке делікатне питання власними силами і за своїм розумінням — ховають вихованців у парках і дворах, організовують великі несанкціоновані поховання — тільки добре відомих цвинтарів у Києві три.

Фахівці-ветеринари ідею створення санкціонованого місця поховання тварин цілком підтримують. Однак, з другого боку, багатьох бентежить один нюанс: ходять наполегливі чутки, що дуже вже активне бажання опікати нове кладовище виявляє організація «Тварини в місті», яка в даний момент займається реєстрацією домашніх та «регуляцією чисельності» бездомних тварин.

Побоювання фахівців засновані знову-таки на чутках: наприклад, центр у Бородянці, де утримують відловлених в результаті «рейдів» чотириногих, на думку одного із ветеринарів, що не побажав назватися, більше нагадує концтабір.

Тим часом, на його утримання виділяється достатньо для того, щоб тварини відчували себе комфортно. Виникнення чуток, у свою чергу, назвати випадковим також не можна — роботу організації назвати прозорою, м’яко кажучи, складно.