СОФIЯ — КИЇВСЬКА!
Софія Ротару — це ім’я, афіша, каса, мегазірка, знаменитий бренд на естрадному Олімпі, який насамперед асоціюється з Україною, що викликає почуття гордості в усіх нас. Не випадково кияни, ялтинці, буковинці виборюють право вважати її «своєю». У Софії Михайлівни фантастична популярність. Вона вміє бути цікавою слухачам найрізноманітнішого віку протягом довгих років творчості. Тільки Ротару (і тут слід замислитися щодо неспіврозмірностi системи координат на нашій естраді) збирає найпрестижніші сценічні майданчики: тисячні зали та стадіони слухачів не лише на Батьківщині — в Україні, але і в країнах близького й далекого зарубіжжя. Кожен її сольний концерт — успішний комерційний проект, після якого в неї з’являється ціла армія нових шанувальників. У сучасному шоу-бізнесі співачка — знакова величина. Софія Михайлівна — наше все в шоу- бізнесі! Причому виступає не лише на рівних із російськими поп-знаменитостями, а навіть за багатьма позиціями дає їм фору. А чи завше ми цінуємо те, що маємо? Чи розуміємо, що Ротару — наше національне надбання, й співачку потрібно берегти й підносити? Дуже часто ми ставимося до неї формально! Забетонували символічну іменну «зірку» біля Жовтневого палацу. Відгримів салют феєрверку. А далі що? Співачка пропонувала створити в Києві свій творчий центр, але цією ідеєю і владні структури, і меценати не зацікавилися. Або ще один факт. У серпні, коли відзначали 50-річчя з дня народження Софії Михайлівни, було підписано Указ Президента України Л. Кучми про присвоєння їй звання «Герой України». Але цю почесну нагороду співачці досі не вручили. Як сумно жартує виконавчий продюсер і невістка співачки Світлана Євдокименко: «Хто не встиг — той запізнився! Президентську телеграму з привітаннями ми отримали. Але за три дні після ювілею в Анатолія Кириловича стався другий інсульт. Коли її чоловікові трохи покращало, Софія Михайлівна стала виступати. А у неї ж контракти розписано на місяці вперед. А 23 жовтня 2002 р. — трагедія: третій інсульт, і чоловік помер... Зрозуміло, що не до нагород було. А коли нещодавно вона зателефонувала й поцікавилася долею нагороди, то їй звеліли почекати. Ось і досі чекає».
Останні чотири місяці співачка вела доволі замкнений спосіб життя. Не гастролювала, не брала участі у світських раундах, не давала інтерв’ю. Її поверненням на сцену стане нова сольна програма «Я тебе, як і раніше, люблю», яку з 1 по 4 березня Софія Ротару презентує в Москві в Кремлівському палаці «Росія». Українські глядачі побачать відеоверсію концерту 8 березня на каналах «ГРТ- міжнародне» та «Інтер». Про те, як створювалася ця прем’єра, розповідає Світлана Євдокименко:
— З початку року Софія Михайлівна почала підготовку до цієї події, в якій вона є не лише співачкою, але й режисером-постановником програми. Багато репетирувала з музикантами, робила студійні записи. Зняла в Санкт-Петербурзі кліп на пісню «Білий танець» (автори Олег Макаревич — Віталій Куровський, режисер — Олег Гусєв). Він стане музичним подарунком до Міжнародного жіночого дня й демонструватиметься на провідних телеканалах України та Росії. Я разом з відомим дизайнером Лілею Пустовіт їздила до Парижа на Міжнародну виставку тканин, ми відібрали матеріали для костюмів. Адже сценічне вбрання, окрім краси, має бути зручним для виступу. З Лілею Софію Михайлівну зв’язує творча дружба. Вони познайомилися чотири роки тому. Ця програма — їхній третій спільний проект. Концерт складається з декількох блоків. У першій частині прозвучать пісні-легенди, зокрема, «Червона рута», «Водограй», «Хуторянка», тобто шлягери, які їй принесли популярність і створювалися разом із Анатолієм Кириловичем. Чоловікові вона присвятить пісню «Чекай». Його смерть — величезна рана в її душі. 34 роки вони були разом у творчості та в родинному житті. Але Софія Михайлівна — сильна жінка. Вона не хоче свій біль робити надбанням мас. Тому програма матиме різне забарвлення за темпоритмом, костюмами, кольором, настроєм. Ностальгічний блок вирішено у фольклорних мотивах. Друга частина — лірична: хіти різних років. Тут співачка з’явиться в шикарному вечірньому романтичному вбранні. А третя — танцювальний блок: прем’єри та римейки популярних композицій у нових аранжуваннях. Упевнена, що Софія Михайлівна здивує не лише новими піснями, але й своїм незвичайним іміджем (молодіжний стиль: джинси та яскравий короткий плащ). Смуток змінить веселощі з життєстверджуючим фіналом. Сім композицій написано українським тандемом — Русланом Квінтою та Віталієм Куровським.
Творча команда Софії Михайлівни — 25 осіб. Сценографія — «Zong-design» (Дмитро Ципердюк), хореографія — Оксани Лань і балет «Акверіас», світлодизайн — «Мартін-Україна». 4 березня на Алеї зірок перед залою «Росія» відбудеться урочиста церемонія — закладка іменної зірки Софії Ротару. А потім почнеться великий гастрольний тур російськими містами й два концерти в Мінську. Планувалося, що в середині березня вона виступить у Києві, але графіки співачки та адміністрації Палацу «Україна» не збіглися — зала зайнята. Тому шоу «Я тебе, як і раніше, люблю» кияни побачать у травні чи у вересні.
За словами Світлани Євдокименко, очевидно через те, що Софія Михайлівна своя, то в нас не надто з нею церемоняться. Україну і Ялту вона вважає своїм домом, а їй іти назустріч не поспішають. Зовсім інше ставлення у росіян. Будь-яка зала — до її послуг. Офіс співачки завалено запрошеннями з сотень міст із проханням виступити в них. Мав рацію класик, що «немає пророка у своїй вітчизні»... Коли буде?
